ДЗЮДО духовна й фізична дисципліна

Дзюдо́ (яп. 柔道, じゅうどう, «шлях м'якої (беззбройної) боротьби») — японське бойове мистецтво і видспорту, що виникло на основі дзюдзюцу. Основні правила, принципи тренувань і проведення змагань були сформульовані Кано Дзіґоро. Датою народження вважається день створення Кано першої школи дзюдо в1882. Починаючи з 2011 року, 28 жовтня (день народження засновника дзюдо Дзіґоро Кано) щорічно відзначатиметься як Всесвітній день дзюдо. Історія Становлення дзюдо припало на 1880-ті роки, важкий для бойових мистецтв період після реставрації Мейдзі. У той час серед лідерів Японії панувала політика запозичення західної культури і традиційним військовим мистецтвам (будо) було завдано значної шкоди — вони були оголошені «спадщиною дикостіі варварства». Старі майстри припиняли вести заняття, деякі навіть вмирали в злиднях. Рання історія дзюдо невіддільна від історії життя його творця — Дзіґоро Кано, видатного японського громадського діяча і педагога, чия діяльність була відзначена орденом Вранішнього сонця. Дзіґоро Кано з дитинства цікавився дзюдзюцу, в юності вивчав стилі дзюдзюцу шкіл Тендзін Сін'я Рю та Кіто Рю. На їх основі він розробив нову систему боротьби, якій дав назву Кодокан дзюдо. Назва дзюдо вже використовувалося до того часу в японських бойових мистецтвах як синонім назви дзюдзюцу (джиу-джитсу) але Дзіґоро Кано наповнив його новим змістом, оголосивши основою «Шлях» (до) самовдосконалення, а не техніку (дзюцу). Також вибором такої назви Кано хотів підкреслити гуманістичну спрямованість дзюдо, щоб зайвий раз відзначити його відмінність від дзюдзюцу, що розглядалася після реставрації Мейдзі багатьма людьми як заняття грубе, призначене тільки для вбивства, негідне для освіченої людини. Кано не став включати в список дозволених до застосування на змаганнях з дзюдо ряд найнебезпечніших прийомів з дзюдзюцу, щоб зробити змагання якомога безпечнішими для учасників. При цьому травмонебезпечні прийоми продовжують вивчатися у формі ката. Перший зал школи дзюдо Кодокан мав площу всього 12 татамі (близько 22 мІ), але, завдяки організаторським талантам Дзіґоро Кано, дзюдо досить швидко стало широко відомим. Сприяли цьому і очолене Асоціацією військової чесноти (Дай Ніппон Бутокукай) рух за відродження будо, і змагання з представниками інших шкіл дзюдзюцу, що проходили в період з 1885 року по 1888 під егідою Головного поліцейського управління, в яких брали участь дзюдоїсти. До 1887 року під керівництвом Кано була сформована технічна база стилю Кодокан - дзюдо, а в 1900 році розроблені правила суддівства змагань. Подальшим розвитком дзюдо в Японії зобов'язане не в останню чергу включенням його в 1907 році в обов'язкову програму загальноосвітніх середніх шкіл, що істотно збільшило кількість тих, хто займався цим бойовим мистецтвом, і привернуло більшу увагу громадськості. До самої своєї смерті у 1938 році Дзіґоро Кано активно розвивав дзюдо в Японії і у світі. Професору Кано не було присвоєно жодного дану (оскільки він був засновником дзюдо, і сам присвоював дани дзюдоїстам). З 1997 року в Японії почали проводитися змагання з ката. Підхід до тренувань У основі дзюдо лежать два основні філософські принципи: якнайкраще використання тіла і духу; взаємна допомога і розуміння для досягнення більшого прогресу. Три головні елементи в підготовці дзюдо стилю Кодокан складають: ката (яп. 形 ката, букв. «форма», набір формальних вправ, які виконуються в парах), рандорі (яп. 乱取り рандорі, букв. «вільні захвати», боротьба за попередньо заданими правилами з метою навчання певних технічних прийомів), сіай (яп. 试 合 сіаі, «змагання»). Дзюдо як спорт Дзюдо є олімпійським видом спорту з Олімпіади 1964, яка проходила в Токіо. З 1988 в прогаму Олімпійських ігор включено також жіноче дзюдо. На Сеульській олімпіаді жіноче дзюдо було показовим видом, а в офіційну програму увійшло лише через чотири роки. Організацією міжнародних змагань із дзюдо опікується Міжнародна федерація дзюдо (IJF). Місце для занять дзюдо Татамі (яп. 畳) (первісне значення "згорнений і складений ") це мати, що використовують як покриття підлоги в традиційній японській оселі. У Японії площа кімнат традиційно вимірюється в татамі (яп. - 場 дзьо:). Приміщення у якому відбуваються заняття - додзьо (яп. 道場 до: дзьо:, «зал для тренувань»). Змагання дзюдоїстів проходять на татамі розміром 8 на 8 або 10 на 10 метрів. Нині для дзюдо татамі виготовляється з литого поролону або пресованої поролоновою крихти. Форма для занять Дзюдоїсти займаються і виступають на змаганнях у дзюдогі(«гі» - «одяг»). Дзюдогі складається з «увагі» (яп. 上衣 увагі, букв. «куртка»), штани «дзюбон» (яп. ズボン дзюбон, букв. «штани») і поясу «обі» (яп. 帯 оби, букв. «пояс»). Класичне дзюдогі білого кольору, саме в білих дзюдогі відбуваються змагання за правилами Японської федерації дзюдо, але в міжнародних і національних змаганнях, що проводяться за правилами IJF, для сприяння роботи суддів та спостереження глядачами, учасники одягнені в дзюдогі білого і синього кольорів. На татамі займаються босоніж, але для пересування в залі за межами татамі потрібні зарі - легкі капці. Дзюдока (дзюдоїст) Дзюдока, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Суфікс -ка ( 家 ) , при додаванні до іменників, означає, що людина має досвід і спеціальні знання з певного питання. У сучасному дзюдо значення титула дзюдока, використовують стосовно усіх, хто займається дзюдо. Учитель дзюдо називається сенсей ( 先生? )Слово сенсей виходить зі слів сіна (до) і сеї (життя) - тобто той, хто передував вам. Традиційно, ця назва використовувалась для викладачів, які мають 4-й дан і вище. Дзюдоїстів рангом нижче 4-го дану називали Кенкю-сеї ( 研究生?.стажер) На сьогодні термін сенсей стає загальним для звертання до інструктора будь якого дана. Система рангів у дзюдо (Кю - Дан) 1883 року Дзігоро Кано ввів систему рангів Кю-Дан, (учнівські ступені - кю, майстерські – дан) Спочатку Кано присудив перший дан двом своїм учням Сіро Сайго і Цунедзіро Томіта. Згодом ця система була прийнята й іншими бойовими мистецтвами Японії. Для присвоєння учнівських та майстерських ступенів претенденти здають іспити, які включають в себе тести на знання базової техніки, ката, знання теорії і філософії. Крім того, для складання іспиту на певну ступінь претендент обов'язково повинен виконувати вимоги на всі попередні ступені. Традиційно, дзюдока (яп. 柔道家 дзю:до:ка, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Інших називали кенкю-сей. Але тепер титул дзюдока, використовують стосовно усіх, хто тренуються дзюдо. Майстри з 4-го кю і вище мають титул сенсей. Кольори поясів дозволяють візуально визначити рівень майстерності дзюдока. Учнівські ступені: 6 кю - білий пояс (рокю) 5 кю - жовтий пояс (ґокю) 4 кю - помаранчевий пояс (йонкю) 3 кю - зелений пояс (санкю) 2 кю - синій пояс (нікю) 1 кю - коричневий пояс (іккю) Майстерські ступені: 1 дан, шодан - чорний пояс 2 дан, нідан - чорний пояс 3 дан, сандан - чорний пояс 4 дан, йодан - чорний пояс 5 дан, ґодан - чорний пояс 6 дан, рокудан - білий з червоним 7 дан, січідан - білий з червоним 8 дан, хачідан - білий з червоним 9 дан, кюдан - червоний 10 дан, дзюдан - червони Протягом усієї історії дзюдо, лише шістнадцять майстрів здобували рівня 10-го дану. На сьогодні у світі є чотири таких майстра, серед них єдина жінка. Це американка японського походження Кейко Фукуда, яка почала займатися дзюдо 1935 року, а червоний пояс 10-го дану здобула 2011, у віці – 98 років. Вагові категорії Чоловіки До 60 кг 60–66 кг 66–73 кг 73–81 кг 81–90 кг 90–100 кг Понад 100 кг Жінки До 48 кг 48–52 кг 52–57 кг 57–63 кг 63–70 кг 70–78 кг Понад 78 кг Дзюдо в Україні Справами дзюдо в Україні опікується Федерація дзюдо України . Українські спортсмени мають непогані успіхи в міжнародних змаганнях. Киянин Сергій Новіков був чемпіоном Монреальської олімпіади. Призерами олімпіад ставали Роман Гонтюк (срібло в Афінах, бронза в Пекіні), Руслан Машуренко (бронзова медаль у Сіднеї). 2009 року Георгій Зантарая у Роттердамі (Нідерланди) став першим в історії українським чемпіоном світу. На тому ж чемпіонаті світу Марина Прищепа здобула срібну медаль. Висновки Дзюдо дуже універсальний вид спорту, тому що забезпечує всебічний фізичний розвиток: силу, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність та морально-вольові якості, які в майбутньому стануть запорукою успіху молодій людині в будь-якій сфері діяльності. Дзюдо необхідно розглядати як засіб зміцнення здоров’я, як засіб розвитку фізичних якостей, як засіб самозахисту, а отже і як засіб виховання гармонійної особистості.Посилання Федерація дзюдо України Сайт Міжнародної федерації дзюдо Інформаційне агентство "Дзюдо України" "Дзюдока UA" - Сайт для юних дзюдока Kodokan Judo Institute – Сайт Інституту Кодокан дзюдо European Judo Union – організатори чемпіонатів Європи